АКТУАЛЬНО

[5]

30 вересня — свято мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії


Щиро вітаємо із Днем Ангела жінок, які носять імена Віра, Надія, Любов та Софія, адже саме в останній день вересня Православна Церква звершує пам’ять цих святих, які в житті пройшли через важкий подвиг мучеництва за Христа та повністю втілили зміст власних імен.
У II столітті, в царювання імператора Адріана (117-138 рр.) в Римі жила благочестива вдова Софія.
У неї були три дочки, що носили імена головних християнських чеснот: Віра, Надія і Любов. Будучи глибоко віруючою християнкою, Софія виховала дочок в любові до Бога, учивши не прив`язуватися до земних благ. Слух про приналежність до християнства цього сімейства дійшов до імператора, і він побажав особисто побачити трьох сестер і матір, що виховала їх. Всі четверо з`явилися перед імператором і небоязливо сповідали віру в Христа, що воскрес із мертвих і дає вічне життя всім віруючим в Нього.
Здивований сміливістю юних християнок, імператор відіслав їх до одного паганця і наказав переконати їх відректися від віри. Проте всі аргументи і красномовство паганської наставниці виявилися марними, і сестри християнки, що полум`яніють вірою, не змінили своїх переконань. Тоді їх знову привели до імператора Адріана, і він став наполегливо вимагати, щоб вони принесли жертву паганським богам.
«Я з радістю піду до коханого мого Господа Спасителя», – сказала свята Віра. Вона мужньо преклонила свою голову під меч і так віддала свій дух Богові. Молодші сестри Надія і Любов, натхненні мужністю старшої сестри, зазнали подібні муки. Вогонь не заподіяв їм шкоди, тоді їм відсікли мечем голову. Святу Софію не піддали тілесним мукам, але прирекли її на ще сильніші душевні муки від розлуки із замученими дітьми. Страждальниця поховала чесні останки своїх дочок і два дні не відходжувала від їх могили. На третій день Господь послав їй тиху смерть і прийняв її багатостраждальну душу в небесні обителі. Свята Софія, зазнавши за Христа великі душевні муки, разом з дочками зарахована Церквою до лиця святих.

Постраждали вони в 137 році. Старшій, Вірі, тоді було 12 років, другий, Надії, – 10, а молодшій, Любові, – лише 9 років. Так три дівчинки і їх мати показали, що для людей, що укріплюються благодаттю Святого Духу, недолік тілесних сил аніскільки не служить перешкодою до прояву сил духу і мужності.
Після мученицької смерті дівчат Софії дозволили поховати їхні тіла. Вона залишилася на могилі дочок, молячись Богові, і там на третій день віддала в Його руки свою душу, розділивши з дітьми подвиг та ставши мученицею своїм материнським серцем.
Святі Віро, Надіє, Любове та Софіє, моліть Бога за нас!
***
Вірою у Христа, Надією на Вічне життя і Любов’ю до Бога та ближнього стверджується людська душа. А народжуються ці чесноти через вищу мудрість – в перекладі – Софію. Щоб зберегти їх, треба бути готовим до жертви: іноді — до зречення власного егоїзму, іноді – до пролиття власної крові. І наскільки б це не було важко, пам’ятаймо: саме віра, надія і любов, закарбовані подвигом та скеровані Мудрістю, здатні відкрити нам ворота Царства Небесного!
Христос посеред нас!
І є, і буде!
Загрузка...
/center>
Загрузка...
30 вересня — свято мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії 30 вересня — свято мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії Reviewed by Mapiя Іваночко on 04:10 Rating: 5