У 1933 році в графі "причина смерті" писали дуже просто "українець" - Ігор Кулик

У вівторок, 17 листопада, в Національному музеї "Меморіал жертв Голодомору" відбулася прес-конференція, присвячена 82-річниці роковин Голодомору. На прес-конфернції також згадували "людей правди", чиї свідчення і дослідження зберегли факти голоду.
- Про ці документи раніше архівісти не знали. Усіх цих людей засудили за антирадянську діяльність і заслали до Сибіру, - розповідає Gazeta.ua Ігор Кулик, директор Архіву СБУ.
Хто переважно залишив спогади про Голодомор?
Це дуже часто писали люди, які були інтелігентні, які чогось досягли. Щоб у 30-ті роки мати змогу користуватися фотоапаратом це треба було мати змогу купити фотоапарат, а він був дуже дорогим. Це треба було мати змогу його проявити. Це був середній клас або інтелігенція. Олександра Радченко – це була вчителька, яка навчала у школі. В 30-х роках в селі поважали 2 людей – священика й вчителя. Це були місцеві авторитети, до яких прислухалися. Думка цих людей була важливою. Коли говоримо про Заволоку, то він очолював спочатку колгосп, а потім магазин в селі під Києвом. Це була людина, яка чогось досягла.
А іноземці залишили щоденники про події в Україні у 1933 році?
Є щоденники, які зберігаються не в архіві СБУ, а зберігаються у Москві. Є дипломати, які у 1932-1933 роках працювали у Харкові, тодішній столиці України. Їхні щоденники можуть розповісти про події, які відбувалися. Є кілька іноземних міністрів, яким у Харкові вдавалося фотографувати людей, фотографувати трупи людей, голодних дітей. Відомо, що до України з візитом приїздив мер Ліона. Він теж залишив після себе замітки. Там є епізод, що перед ним їхала театральна група на чолі з енкаведистами. Вони мали показати життя селян, столи, що гнуться від наїдків і напитків. Він це все відобразив у своїх спогадах. Цікаво, що вже через кілька років ця трупа акторів і енкаведистів була вислана у Сибір і розстріляна.
Які питання Голодомору нині досліджуються найактивніше?
Коли ми говоримо про Голодомор, то говоримо про 3,5 чи 7 мільйонів, коли говоримо про Другу світову війну, то говоримо знову про мільйони. Однак нині ми намагаємося відновити поіменні жертви тих страшних подій, що відбувалися в Україні. В період з 2005-2010 років цим музеєм був спричинений пошук таких людей, були видані книги пам'яті по всіх областях. Всього було знайдено й ідентифіковано близько 800 тисяч осіб. Хоча мова йде про мільйони. Люди мають розуміти, що це не якісь ефемерні числа, а це ті люди, які були їхніми близькими родичами чи жили поруч з ними. Це не щось ефемерне, а щось конкретне, чого вони кожен день торкаються.
У знелюднені села заселяли нових людей?
Було таке поняття як "чорна дошка". Це колю брали у конгломерат декілька сіл, декілька районів. Їх обставляли кордонами з міліції й спецслужб. Це було зроблено так, щоб люди не могли обмінятися харчами, чи вийти туди, де Голодомору не було. З другого боку, це робили для того, щоб ніхто не міг до них прийти і принести якийсь хліб чи інші продукти. Дуже часто у цих "чорних дошках", у цих селах люди помирали масово, залишалися одиниці. Сюди завозили мешканців з інших країн Радянського Союзу, у тому числі й з Росії. Нові переселенці нічого не знали про Голодомор, нічого не знали про попередніх мешканців. Саме так створювалися гомо совєтікус. Так людей перетворювали на космополітів. Гаслом таких людей було: "Мой адрес – не дом и не улица, мой адрес – Советский Союз".
На вашу думку, скільки людей загинуло від Голодомору?
Дослідження в основному полягали у вивчення слідчих справ у 2009-2010 роках. При підрахунку враховували ці дослідження, дані усної історії,дані українських та зарубіжних дослідників, висновок інституту демографії. Він показує не лише прямі втрати, а й те, що під час Голодомору загинуло дуже багато молодих людей, які могли залишити потомство. Враховуючи ці всі дані, реально говорити про 7-8 мільйонів загиблих.
Кого було найбільше серед жертв Голодомору?
Найбільше було селян, адже вони були носіями українських традицій. Селян принесли у жертву, що підняти індустрію, щоб провести індустріалізацію. Таким способом намагалися вбити двох зайців. З одного боку, придушити українське, а з другого боку – підняти Радянський Союз.
Дуже цікаві джерела, які досі зберігаються в архіві Сумської області. У 1933 році, коли заповнювали акт про смерть, в графі "причина смерті" писали дуже просто "українець". Не голод чи вигадані якісь причини.
Чи був Голодомор у містах?
Так, був, але в менших масштабах. Міста до Другої світової війни у своїй переважній більшості були багатокультурними. Якщо села була переважно українські, то в містах українці не становили більшість. Коли ми говоримо про Харків, який був столицею України на той час, то тут також був голод. З одного боку там була партійна еліта, яку забезпечували по картках. В кого не було змоги дістати картки, мусив помирати голодною смертю.
Автор: Наталія МІНЯЙЛО
gazeta.ua