АКТУАЛЬНО

[5]

“Сєпарів кришило на моїх очах. Мені аж серце вискакувало”

 Я бачив обличчя сепаратиста, який стріляв у мене з 70 метрів
 Бачив злість у його очах, — каже боєць 54-ї бригади ЗСУ 26-річний Артем Ронін із позивним “Роні”.
 Брав участь у боях на Світлодарській дузі 18—23 грудня 2016-го.
 — Був на посту 18 грудня о шостій ранку, — згадує Артем Ронін. 
— Спочатку по нас працювала артилерія, міномети. Потім сєпари пішли в наступ. Це було пекло. Землю орали ворожі снаряди, міни.
 Ми стояли з 25-ю бригадою на лінії в 4 кілометри. Весь цей відрізок покривався вогнем. Були моменти, коли здавалося, що не виживемо. 
Я був у другій роті. Хлопці з третьої й першої розказують, що вже в думках прощалися з життям. У них було найважче. Деякі волонтери казали, що наша артилерія пізно спрацювала. 

— Це неправда. Наша “мінометка” ­спрацювала на відмінно. Сєпарів кришило на моїх очах. Мені аж серце вискакувало. Десятки тіл валялися на полі. 
Це була гарна робота.
 Дописи в соцмережах про початок Третьої світової — піар-хід людей, які сидять удома на диванах і вдають, що допомагають.
 Моя дівчина читала всю цю істерію й постійно дзвонила. Заспокоював її, що живий, усе гаразд. 
Не поширюйте паніку.
 Цим ви нам ще більше шкодите.
 Сєпари це публікують на своїх сторінках. Українці під окупацією читають їх і вважають, що ми розбиті, деморалізовані.
 Втрачають надію. Хочете допомогти?
 Підіть у церкву, помоліться Богу, щоб оберігав нас.
 Наскільки ви були готові до наступу терористів?
 — Нас постійно обстрілювали. З важкого й стрілецького озброєння. Завжди були в стані підвищеної бойової готовності. Проте до цього не можна бути цілком готовим. Це потрібно пережити.
 Офіційні дані про втрати — правдиві?
 — Я бачив, як загинули друзі, побратими: “Гюрза”, “Шайтан”, “Санич”. Ми зналися давно. Хто помер від осколків, хто — від прямого попадання кулі. Російські найманці підійшли до нас на 30 метрів.
 Це війна. І втрати будуть завжди. У нашій 54-й бригаді справді загинули шестеро. Багато поранених.
 У 25-й — свої вбиті й поранені. Про це нічого не знаю.
 Я — солдат. Моя справа воювати, а не язиком мести.
 Ви захопили позиції терористів. Що знайшли в їхніх окопах? 
— Харчові пакети, аптечки, зброю. Усе — російського виробництва. Зокрема кулемети ДШК. Уже давно всім усе зрозуміло.
 Просто світ не може зважитися й офіційно визнати, що Росія воює проти України. Адже тоді доведеться вживати усіх заходів для захисту нашої країни. Вони не готові. Своїх проблем вистачає. Їхні наміри часто розходяться з діями. 

Не страшно було наступати на регулярну ворожу армію?
 — Вони — прості смертні. Їм так само відриває голови, руки і ноги. Маємо вагомий плюс — ми на своїй землі.
 Можна говорити про подальший наступ?
 — Про це можуть говорити лише гарячі голови. По-перше, ми зазнали відчутних втрат, багато поранених. По-друге, мінлива погода робить шляхи непридатними для доставки зброї та спорядження. По-третє, втративши величезну кількість людей, вороги стали обережнішими. Наступ може призвести до значних втрат серед наших воїнів. На все свій час. Ми обов’язково підемо вперед. Аби в гарячці не наробити помилок. Автор: Михайло УХМАН Джерело:gazeta.ua




“Сєпарів кришило на моїх очах. Мені аж серце вискакувало” “Сєпарів кришило на моїх очах. Мені аж серце вискакувало” Reviewed by Mapiя Іваночко on 06:26 Rating: 5