АКТУАЛЬНО

[5]

Brexit та реальні виклики для Києва. Що доведеться змінити Україні?


Фото з блогу nikitskij.livejournal.com
Ситуація з виходом Британії з ЄС ставить нас перед кількома новими викликами.
Спробую викласти їх тезово.
Всередині ЄС з'являється нова тема, яка відтіснить Україну, Росію та інші східні виклики на периферію в процесі ухвалення рішень.
Потенційний рух Шотландії (та, можливо, інших частин Британії) до незалежності зі збереженням членства цих країн в ЄС (або вступом в спільноту) перетворить британську тему на серіал, який міцно заповнить перші шпальти європейських видань.
Тут не до України.
Всередині ЄС може бути змінений характер і динаміка розвитку відносин між учасниками.
Зміниться розклад сил всередині Євросоюзу.
Вихід Британії зменшує противаги до лідерства Німеччини, з одноосібністю якого значна частина суспільств в ЄС не готова погоджуватись. Німеччина через це опиниться перед очікуваннями, вимогами і викликами, до яких як німецькі виборці, так і німецькі інституції не звикли.
В Брюсселі вихід Британії ймовірно буде проінтерпретований як сигнал щодо необхідності реформ, але різні політичні сторони бачать прямо протилежні ліки для нинішньої хвороби – від "більше Європи" до "менше Європи". Хід цих дебатів напряму впливатиме на європерспективу України.
Популісти на континенті отримають вітер натхнення (і російські гроші) в свої вітрила, причому дуже ймовірно, що вони активізуються по всьому Європейському Союзу.
Росія почуватиметься впевненіше щодо України і з більшим завзяттям просуватиме свій порядок денний в ЄС.
Ізоляціонізм США може посилитися на тлі суперечливих новин з Європи.
Що робити Україні?
Нам потрібна різка зміна нашої риторики і політики всередині ЄС. Наразі Україна подає себе і сприймається Європою як жертва агресії, якій складно впоратися самостійно.
Успішність наших реформ для багатьох в ЄС видається дуже суперечливою.
Тому нова українська політика має фокусуватись на промотуванні України як частини рішення, а не проблеми. На демонстрації України як сумлінного гравця, який допомагає зміцнювати безпеку ЄС. На поясненні тих унікальних переваг, які ми маємо у дипломатії щодо пост-радянського простору.
Україна також може додати пасіонарності проєвропейському табору всередині ЄС, якщо зможе стати частиною внутрішніх євродебатів – зокрема, якщо балтійці і центральноєвропейці "втягнуть" українців як важливу сторону дискусії.
Проблема в тому, що наше МЗС, швидше за все, не зможе стати джерелом нової риторики через внутрішньополітичні та інституційні обмеження. А громадянське суспільство та експертні середовища тільки прорубують своє, незалежне від держави, вікно в Європу.
А МЗС мав би фокусуватись на тому напрямку, де громадянське суспільство поки майже безсиле, а європейці слабкі – на нашій східній політиці.
Те, що може Київ на Кавказі, в Центральній Азії, Білорусі, Молдові – Брюссель чи інші ЄСівські столиці або не можуть, або не вміють, або не хочуть, або все разом. На тлі цього ми маємо нарощувати свою "м'яку силу" щодо Росії і Білорусі.
Та, на жаль, виклики знову приходять до того, як ми до них готові.
Адже Україні давно було потрібно впритул зайнятись східною політикою, змінити нашу риторику в ЄС та перетворити МЗС на самостійнішу інституцію, що творить міжнародні відносини України.
Початково опубліковане в якості facebook-повідомлення, публікується з правками за погодженням з автором

Автор: Євген Глібовицький, 
Brexit та реальні виклики для Києва. Що доведеться змінити Україні? Brexit та реальні виклики для Києва. Що доведеться змінити Україні? Reviewed by Mapiя Іваночко on 01:41 Rating: 5